Хто ти насправді нікому крім тебе не відомо

 


сезон хризантем


підступно так підкралася.

розніжений літнім теплом, потроху хапаєш холодне ранкове повітря. частіше ховаєш руки в кишенях і  спостерігаєш як з рота виривається "димок" власного подиху. сезон хризантем.

зависає атмосфера чекання. на щось чи на когось? якихось змін, що сховались за тьмяним зеленим листям сонних дерев.

кожного ранку бачиш декілька нових мазків жовтою барвою. трохи тут. трошки там. тихенько. потрошку.  відвойовує "своє".


Открыть

зелені думки


літо це час жити. жити на повну, щоб було що згадати, коли живеш в економ режимі. літо це час поїздів. час доріг.

доріг що ведуть до нових вражень і пригод. дороги в гори. дороги до лісів і рік. дороги до посиденьок з друзями. дороги до фестів.

я накопичую емоції і консервую їх в банки у себе у голові. а взимку дістану, трошки покручу і подумки посмакую "своїм літом". літо час вільного одягу і вільного настрою. час дивацтва. кольорові шворки і метелики. час зелені. час зелених думок.

ти все той самий а все таки влітку ти інший. особливий запах засмаглої шкіри. вигоріле на сонці волосся. заплутане і космате. і таке миле.

час коли видно вени на зап'ястках і коли можна спостерігати за ними без заважань з боку светрів і мурах від холоду. час, коли краплі поту повзуть по хребту.  час літніх поглядів. іскристих як наші багаття. з хитринкою.

час вільнодумства. найбільших змін. найбільших сподівань. зустрічей. час захоплень. польотів і води.

ти снитимешся мені. будеш входити в моє сонне буденне життя гірськими озерами, прохолодою карпатських ранків і рокотом потічків. будеш оплакувати минуле сльозами осінніх дощів і тугою окутувати туманами. кутатимеш мене в них і заколисуватимеш шурхотом пожухлого листя. ти вже потроху просишся до мене в дім, та ще зарано. твої телеграми прочитано. та твій час ще не настав.

бо літо. бо я ще живу літом


Открыть | нашребло 4

про ясність


кінець лютого розставив крапки хіба під знаками запитань.?


Открыть

Музыка : бумбокс  Настроение : невизначено    

те що було і що маємо


як в житті побачити межу, яку не варто переступати? ба, до якої навіть не варто наближатись і підходити? де взяти знання, що наступний крок вже буде лишнім? що далі почнеться руйнування того що вже маєш? брак інтуіції, досвіду, здорового глузду?  так чи інакше а дорогу назад не завжди знайдеш. місце, де схибив, не завжди побачиш. маємо те що маємо, але не бачимо причини.

є певні думки.

здавалось би що може бути кращим від компромісу? трохи поступишся там, трохи тут. всі задоволені. гострі кути благополучно обійшли. йдемо далі. та часом така дорога з плавних ліній заводить в кут. глухий. трошки знехтувати власними інтересами вчора. трішки сьогодні. а завтра? незадоволення назбирується. завтра може і не бути.

вечір, коли дощ за вікном здався поважною причиною щоб не вихидити з дому, може і не запам'ятатись. але одного вечора відмова "бо дощ"  образить. накладеться на поганий настрій, який була надія покращиться, після розмови з близькою людиною. але ж дощ.

коли брак часу на близьких стає нормою? коли людина притирається і в тобі живе переконання що це ж "своє" - тебе зрозуміють. бо тебе ж таки добре вивчили і знають. і таки зрозуміють. але не вибачать. поставлять себе на твоє місце. ввійдуть в положення. нікуди не дінуться. це ж свої

але вечори без тебе наповнять кимось іншим. самотність ніколи не була панацеєю від проблем. не знайдеш час ти - будуть шукати когось, в кого той час є.

 


Открыть | нашребло 14

отакий от вечір


слухаю КиШ і грім впереміш з шумом дощу за вікном. ше невідомо хто кого глушить

плету феньку

думаю про кекс з грейпфрутовим соком

отакий от вечір.


Открыть | нашребло 7

Музыка : тиша  

sweet dreams


дуже болить, коли бачиш, як помирають мрії

найдужче болить, коли сам їх вбив


Открыть | нашребло 1

Музыка : Q- Lazzarus  

карпати. мінізвіт+мініфото


з часом маю надію доведу звіт до ладу і викладу норм фото.

 

тиждень в карпатах проминув швидко. по поверненні в місто переслідує відчуття, що все якось "не так". повітря не те, людей забагато, відвиклі від шуму вуха навіть не просять вдягти навушники. духота в квартирі не дає заснути.

задоволення від походу як завжди купа. цього разу в нашій компанії був ще і четверолапий турист - біля першої стоянки коло озера Синевир до нас пристав собака та так і залишився. собацюра пройшов разом з нами весь маршрут - такій витривалості я тільки позаздрити можу. і по каменюкам на гору дерся, і болото разом з нами місив. єдине в чому довелося чотирилапому помагати - то перенести кілька разів через річку (течія така що і самих мало не позносило не те що собаку. та і вода крижана).

порадувало те, що дорогу часто перебігали гриби і чорниці - делікатесне їдло навколо, був би тільки час збирати.

 

підмочила враження тільки погода. щодня як по розкладу  валив дощ. часто ще й з градом. лупить боляче і сховатись нема як. та і стежки після злив перетворювались на струмки або просто розкисали на багно.

та карпати прекрасні як завжди. кнопаю оце все і радію, що вже в п'ятницю я побачу їх знов, коли приїду в Славське на фест.

      


Открыть | нашребло 8

Музыка : The Cure  Настроение : :(    

грибний улов


результати мого тихого полювання: 4 (чотири!!!) кошики от такого добра

якість фото фуфушна, але всьо що треба видно)


Открыть | нашребло 7

Музыка : смысловые галлюцинации  Настроение : лінивий    

нічна покатуха


більшість приємностей трапляються випадково.

в неділю відмучившись похміллям після гулянки з одногрупниками, вирішила троха провітрити голову і заодно закупити додому їдла. начепивши сякий-такий одяг і взувши в'єтнамки попрямувала до найближчого магазину. але погодка була ого-го, ходити я люблю - тож маршрут дещо підфіксився і занесло мене від дому далеченько. закупи зроблено, настрій - аля ніщо мене сьогодні з дому не витягне і від дивану не відліпить. але диван мене так і не дочекався.

дзвінок і перспектива поїхати на велосипедах за місто з ночівлею, змусили плани провалятись вдома відсунутись далеко вбік. загалом планувалось, що на все про все наша компанія збереться за годинку-другу. та розрахунки виявились занадто оптимістичними - поки обговорили куди їхати, закупили харчі і велозамок, щоб наші велосипеди вночі ніхто не спер минуло вже 1,5 год. далі ще позичити велик в товариша, що живе на іншому кінці міста, і весело, а головне "зручно" (в'єтнамки все ж таки) їхати додому збиратись. дорогою збирались "податки" - один товариш спонсорнув спальник, ще в одного розжились на штатив для камери. штатив, камеру і підзорну трубу (так, планувалось взяти і таке) брали щоб подивитись на зірки - такий собі романтішн на природі.

загалом збори забрали достобісу часу - виїхали о 10 вечора. за спинами чималі наплечники - каримат і спальник запакувати ж кудись треба, воду на "кашеварство", харчі і посуд, палатки - всілякі дрібнички - отак потроху і назбирується. на наплечники - червоні маячки. спереду на велосипед фару - їхали ж бо вночі. з Рівного нас проводжали дощові хмари, трохи погримали "щасливої дорогт"  і помаячили наостанок блискавками.

їдеш по нічній трасі: спина "приємно" ниє від штативу на камеру, під колесами шипить мокрий асфальт, зустрічні авто засліплюють фарами - а подумки я біля багаття і зірок.

подолавши врешті ті 20 км заїхали в лісок, розклали намети, розпакували камеро-штативо-труби і почались "смотрини". є серед моїх друзів один, що цікавиться астрономією - тож не тільки дивиливь, а і знали на що - ну і чимало цікавих зіркових фактів як супровід нічний посиденьок.

"приємною" несподіванкою виявилось те, що вдома нас чекатиме не тільки забутий до чаю цукор, але і сам забутий чай. покопавшись в запасах харчів вирішили варити узвар з кураги - на смак вийшла гаряча вода але з приємним запахом. під домашні пиріжки з чорницями і це варево пішло на ура.

зранку замість дзвінка будильника галасне каркання ворон над головою - ліс будить по своєму. розпалили багаття - сніданок ще ніхто не відміняв. пшоняна каша і смажені на вогні шпикачки - отакий от раціон. потім трохи посперечавшись послали гінця в найближче село за чаєм. потім зрозуміли свою стратегічну помилку - треба було наголосити на тому щоб він і цукор прихпив. "гінець" людина конкретна - сказали купити чаю - він чай і привіз. за цукор мови не було - претензії в сторону.

після сніданку трохи повалялись на сонечку, потріскали лісову малину, підкачали колеса і додому. а там в зворотньому порядку - повертати спальник і велосипед, а тоді вже в свою квартиру і в душ.

загалом я дуже задоволена що мої плани провалятись перед ТВ провалились. активний відпочинок завжди кращий. навіть якщо здається, що сил взагалі нема, а голова болить від недосипу - природа зніме втому.


Открыть | нашребло 15

Музыка : фактично самі  Настроение : ситий    

мандрування кримом


загалом тенденція така що пишу я про шось не одразу а через тиждень-два після самої події. коли думки і захват від подій вже остаточно вляжуться в голові і можна спокійно і без емоцій розписувати "минуле". ну і ще одна нагода згадати про приємні мені речі і отримати задоволення від смакування спогадами.

отож півтора тижні тому втілилась в життя ще одна з моїх "рожевих" мрій. я таки поїхала з друзями в похід горами криму. 

Читать дальше...

згодом залью більше фото в альбом

 

 


Открыть | нашребло 17

про завтра


поки моє місто нещадно полоще дощем вже хз який день підряд я тішу себе думкою що ще трошки і я буду смажитись на сонечку.

завтра.

по кімнаті тиняється моє туристичне спорядження - спальник, наплечник, каримат, палатка, фляга, кружки-ложки. все чекає завтрішнього дня коли я нарешті сяду в поїзд.

ех...а думками я вже давно в горах Криму


Открыть | нашребло 11

про злість


всередині гидко, нестерпно гидко. почуття провини. провини за сказане. провини за вчинки. 

образити найближчу людину... словесний понос через власні образи.

моя проблема в тому, що я все тримаю в собі. я щоразу надягаю маску що в мене все добре. що все краще всіх. але від обкладинки зміст не змінюється. проблеми, образи і чорнушні думки нікуди не діваються. просто про них не знають. а потім всеодно вилізе. на комусь та зірвусь. нудить від самої себе

порожнеча. самотність.

а ще  вчора тут була посмішка


Открыть | нашребло 6

Музыка : радіохеди  Настроение : тихий    

про покатуху


так як ці вихідні троха "підмочило" і особливо розписувати нема чого, можна з приємністю посмакувати спогадами про минулі.

незнаю хто і як святкував день перемоги і чи святкував взагалі - в мене минулі Сб-Нд були проведені на велосипеді. Перший мій проїзд по місту і перша веломандрівка, що претендує більше ніж на пару км. Загалом накрутила за два дні трохи менше 80 км. Кому як, але для мене то чимало (до того далі 2 км в один бік не набігало, та і то в магазин за хлібом в селі).

загалом передбачалась мандрівка з матьорими крутярами, тож переживання на предмет "а чи не почну я здихати десь по дорозі" були. ще трохи страшила ціна позиченого велосипеду і кепський рівень моєї майстерності ктання на тому ж велосипеді.

але то тільки в страху очі великі. направду виявилось не так вже і складно. з усіма зірочками більш-менш розібралась. з витривалістю теж все склалось. та і компанія була відмінною.

маршрут пролягав за місто, трохи попетлювали селами. зробили привал на горбаці, біля підніжжя якого притулився старезний костел. споруда надзвичайно гарна. і хоч в стелі світились дірки з цегли що повипадала, а сходи давно протрухли - атмосфера там ще огого. стіни та стеля змуровані так, що окремі цеглини складаються в візерунки. загалом рівень майстерності людей, що його звели, вражає. зараз нічого подібного не будують. все продумано до дрібниць. підходи, яруси, освітлення. краса одним словом. ще вразив підвал - спускатись туди треба навшпиньки - вхід частково засипаний землею. в підвалі шось на зразок склепу. принаймі так мені здалось (на цю думку наштовхнуло декілька кістяків).

після привалу, ватри і шашликів продовжили рухатись, але вже полями.  по дорозі було побачено чимало цікавого. проїжджали повз кар'єр з якого добувають крейду. ВЕЛЕТЕНСЬКИЙ. машини, що дістають ту ж таки крейу здавались просто мурашками  в величезній білій ямі. вразило. ще більше вразив велетенський міксер в якому ту крейду гасять водою. на словах може і попсово виходить - але то таки колосальна штука.

ще десяток кіломтрів - і вдома.

за поїздку гепнулась два рази - один раз не виїхала з багнюки (катались після дощу). інший - розтягнулась перед гаражем, куди мали завести велосипеди. в багнюці краще - пинаймі коліна б цілі були.

тож на пам'ять маю з добрий десяток синців, збите коліно і купу приємних вражень.

Пи.Си. ну і словарний запас поповнився. тепер я знаю що таке пеги, гріпси, фліпер, шатуни, баренди і баркепи.


Открыть | нашребло 11

про таємниці


я їх дуже люблю. життя свого без них уявити не можу. банальщина - але як є. з ниими дні пролітають непомітно. вони розфарбовують мою сірість в колір. вони вже стали частиною мене. мої подруги

так. теми розмов часто відверті.

а вчора мене вразило. після розповіді про приємно проведений вечір, подруга сказала: "ми пообіцяли один одному нікому цього не розповідати. сподіваюсь не здасть". а як же я? мені вже ж здали...

я вас люблю. але розповідаю вам  не все.


Открыть | нашребло 2

Музыка : rihanna  Настроение : голодний    

про принцесу


що змусило вас триматись разом, якщо все що ти можеш сказати після того як цього "разом" не стало це: "тепер ніхто мені дзеркальця не подарує, і туш за 100 гривень...і в кіно не зводить"?

зовнішність твій товар. купи дзеркальце, туш і зводи в кіно - і станеш її власником. на якийсь час


Открыть | нашребло 6

Музыка : твій голос у скайпі  Настроение : а хіба він є?    

марно це все


іноді все просто навпаки.

коли чортихаєшся ще зранку. думаєш і весь день так буде. а тут бонус

місяць обходила всі відомі мені місця, де продають книжки. ніде її нема. і от вчора ледь волочу додому ноги. від болю зуби зводить. і бачу напис "книгарня ранок". подумалось що ще одне "нема" день паскуднішим не зробить. просто вже нема куди. прямую за вказівником. підвал. вузьке і довге приміщення. тісно. скоріш розчаровнаним ніж зацікавленим поглядом вожу по полиці... є!!! одна! остання! моя)

і от нас вже вдома двоє. я і вона

а ввечері вигрібаю залишки з гаманця і йду дивитись перший в своєму житті 3D фільм. і хоч в гаманці пшик, але я таки відчувала себе щасливою. і окуляри рятують. за ними не видно ні моїх власних окулярів. ні моїх очей. не видно як сумно. як боляче. і все ок. принаймі так здається. а значить так і є.

обламалась поїздка в карпати. тричі змінювали місце катання...і от я тут. сижу і пишу оце все. хто б міг подумати, що шмат мила змусить зрадіти тому що я не побачу завтра гір?

але, все що не робиться на краще. і все що робиться теж

 


Открыть | нашребло 3

Музыка : Pink  Настроение : сірий    

справжні друзі живуть у дитинстві


йшли і шурхотіли черевиками по осінньому листю. грали у футбол каштанами. копали їх по черзі. жували одну на двох булку з маком. реготали. з самих себе і всього що навколо. згадували смачнюче какао в їдальні на обід (цікаво чи буде завтра?). сиділи на лаві і хитали ногами в такт часу, обговорюючи глобальні проблеми, як то "яке морозиво смачніше - шоколадне чи пломбір (і як справжні друзі зійшлись на думці що найсмачнішим є те, що на паличці). Вчорашню серію Тома і Джері. Уроки на завтра (так - вірш вчити зовсім не хочеться). Сусідського собаку (однозначно коли вони виростуть, то в них таки буде пес. Ще більший і кудлатіший ніж в сусіда Тараса). Потім ноги несуть до річки. Сидіти в тіні верби, шпурляти в воду камінці і дивитись як нижче за течією хтось вудить рибу. Десь в ранці мала бути цукерка...

нарешті додому. вечеря. мам, я в двір? ну звичайно, з ким же ще)

ігри дотемна. розмови про вічне (наклейки звісно). я за велосипедом... мам, ну ще трошки! розходимось? ну па - і піднятись ще на один поверх вище.

 

справжні друзі живуть у дитинстві. діляться з тобою своїми бутербродами і планами на майбутнє. їх не хвилює пляма на твоїй футболці і те, що ти часом витираєш шмарклі кулаком. не хвилює, що робиться в тебе на голові.

сумно за часом, коли було добре сидіти на лавці і жувати одну на двох булку. розкіш пафосних кафешок  гріє шлунок  і власне его. але найбільше ціную тих, з ким можна просто посидіти на бордюрі, з якого видно все місто. і поговорити про вічне...

 


Открыть | нашребло 11

Музыка : рідійо  Настроение : ранковий    

ю-ху-ху-ху!


під кінець зими ми таки вибрались в гори!!!

та-та-та. я таки стала на соуборд).

вражень величезна купа. перший раз в карпатах взимку. перший раз проїхалась на канатній дорозі (чес признатись троха страшнувато було). перший раз стала на дошку. і гарна компанія, що теж не може не радувати.

і хоч морозів як таких вже не було, на голову час від часу падав аж ніяк не сніжок а дощ - вс е одно то було СУПЕР.

і перші спуски 50 на 50, що на дошці що на попі, і промоклі штани і взуття не зіпсували настрій. На рипучому снігу в морозець я покатаюсь ще не раз, а от такий перший виїзд я точно запа'ятаю.


Открыть | нашребло 11

Музыка : колонки гріють  Настроение : паршивий    

цитатка


Ми будемо втікати. Все життя. Від мудрості натовпу й порад родичів. Будемо носити цеглу і будувати високі мури. Покоління байдужих. покоління пофігістів. Але то тільки ззовні. Всередині муру ми існуємо, ба навіть живемо.


Открыть | нашребло 11

Музыка : радіо бомкає  Настроение : є    

доза радості


тепер я маю рецепт як вбити достобісу часу: ПАЗЛ. на 1000 як мінімум. крім того ж таки пазлу бажано мати велетенський незахаращений купою паперів, комп'ютерним причандаллям та різним необхідним мотлохом стіл або підлогу незіпсовану ковриком. мабуть від дитинства я відійшла недалеко бо від усіляких конструкторів і пазлів я просто кайфую. як мало все таки інколи треба для щастя.

 

 


Открыть | нашребло 4

Музыка : Агата Кристи  Настроение : норма    

думки про думки


куди дівається хороший настрій?

чого можна встати з посмішкою на всі 32 (28 - кому скільки відсипали), солодко потягнутись і потопати заливати улюблений чай в улюблену ж таки кружку... а потім пшик і невесело вже. чому не допомагає улюблений саунд в колонках? чому дратують дзвінки тих, кому ще вчора був такий радий? чому один лишень звук телефонного дзвінка провокує гримасу презирства на обличчі? впевненість в тому , що єдиний голос який би зараз почути хотілось твій номер не набере?

одна думка з розряду "негатив" зжере все хороше, що мало б радувати. гризе-точить-надкушує і мучить. більшість проблем живе не в реалі, а в голові. чортові думки, надумки і накручування не дають нормально жити. кисла пика в дзеркалі не радує не те, що її власника, всіх хто її бачить.

якби знати куди він зникає... щоб знати де його знати

 


Открыть | нашребло 5

Музыка : Би-2  Настроение : тихий    

кілер здорового глузду


якщо багато часу проводити разом, то чи крастимеш ти чужі звички, слова, думки? Коли вони як повітря, яким дихаєш, поряд з тобою... навколо, то можна ж подумати що то все твоє. Вдихати їх. Дихати (жити) ними? Та ж музика, ті ж інтереси, ті ж події, ті ж думки. Хай би хто їх подумав. І хто озвучив.

І попри таку спільність - зовсім різні. "Позичене" -  спільне. Приємно бачити відображення власних думок...їх продовження. Але купа "несхожостей" ще більше ою'єднує.

"Твої" думки не вбивають "мої". Вони просто поряд з моїми


Открыть | нашребло 3

Музыка : тв бормоче  Настроение : спокій    

халепа ходяча


цієї зими я вже спробувала сніг на смак. впала. майже дійшовши до свого будинку. дорогу ще перейти...і оппа! вже розтяжка. обличчям в кучугуру, ще й бороду зчесала. я на такі штуки майстер. грації хоч відбавляй. до колекції синяків, які як і антивіруска обновлюються чи не щодня додались черговий опік на руці і ота холепа з бородою. армагедонєц ходячий.  але падати страшенно сподобалось. правда бажання повторити поки нема.  просто це як стряска для тушки - прогнати нарешті сонність з недосипом і посміхнутись.

останнім часом це "що таке не везе і як з ним боротись". депрес до мене дібрався чи шо там. вселенський капець місцевого масштабу. спочатку здох мій динозаврик комп'ютер (реанімували через 1,5 тижні). ламало не так за нетом як за запасами музики, що зберігались в нєдрищах системника. а позавчора я попрощалась з своїм телефоном. згадується анекдотець "вот это я за хлебушком сходил..." тільки в мене був похід на пиво. моя жаба буде зимувати не в мене в кишені, а в кучугурі з снігом чи в кишені в того, хто її підібрав (я як найнаївніша людина таки пішла і пошукала її вночі з ліхтариком - щоб совість не гризла шо я не зробила все можливе, щоб її повернути. не знайшла. хоч якшо чесно то і не сподівалась на те).

ну і на фоні таких "успіхів" в голову закралась така думка: талісманчик подарований друзями мені таки приносив удачу. чи відганяв негаразди? фенька мені дуже сподобалась і я на радість "дарувальникам" носила її щодня. і єдиного разу коли я її забула на чужій поличці я таки примудрилась назбирати купу неприємностей за рекордний строк. співпадіннячко таке собі.


Открыть | нашребло 31

Музыка : еванесенси  Настроение : суботній    

очі


очі можуть багато про тебе розповісти. несуть в собі сліди від кожного з 23 років. потрошку

вони багато пережили. багато бачили. бачили море. бачили хмари на вершині гори. бачили ті ж хмари зверху. пролітали над ними. бачили світанки і вечори. бачили снігдощградсонце. жмурились від вітру. пропускали по краплині через вії дощ. купа літер. купа облич. купа емоцій. спостерігали твоє життя.

сірі. часом сталеві. часом теплі. настрій в очах. читати ті знаки.

втомлені. червоні від сидіння за компом. сумні. щасливі.

такі різні.


Открыть | нашребло 5

Музыка : шарудіння системника  Настроение : голова болить    

про чужих


колись ми були малі і я любила тебе. так кажуть. я цього вже майже не пам'ятаю. мама любить розповідати як я отримавши шось смачненьке  питала "а де ж тобі". не пам'ятаю. пам'ятаю поїздки до бабусі. в село. там ми були щасливі. кожен по своєму. пам'ятаю як ми сім'єю їздили на дачу. походи до лісу. шашлики...дитинство

куди це все зникло? чому я зараз "не можу з тобою говорити"? я думаю ти сама знаєш відповіді на всі запитання.  нічого не може бути вічно. коли немає віддачі, ріно чи пізно перестаєш віддавати. в мене це пізно. я відчуваю, що я лишня в твоєму житті. подайпринеси. нажаль. ти не питаєш як пройшов мій день. де була. чим живу. не дивишся мої фото. ти вийняла нашу спільну фотку з рамки. тепер там ти, а замість мене "нова подруга". ми занадто різні. різні цінності.

я не хочу в те вірити, хоча давно про це знаю - всередині ти чорна.

кажуть гроші псують людей. я це знаю. на власному досвіді. колись в нас їх не було. ми жили щасливіше. в нас не було за що купити делікатеси з маркету і фірмові шмотки - зате в нас були "ми". я пам'ятаю бутерброди з чорного хлібу, які я брала в школу. завернуті в кальку. тоді вони мене соромили. то ж був не батон. а зараз, вибирачи для тебе хліб з висівками я навіть не розраховую почути дякую.

коли ми стали чужими? давно. ти мабуть не пам'ятаєш як вперше серйозно мене підставила...я цього ніколи не забуду. мала була. мила посуд стоячи на табуретці, бо не могла дотягтись до раковини. хотіли прибрати квартиру до приходу батьків. зробити їм приємне. ти все зіпсувала. ти спихнула все на мене. за що? я ж тоді точно нічого поганого тобі не робила. я ж тоді щоразу запитувала чи є щось смачне і для тебе. мені здаєься, саме тод я перестала тобі вірити на 100 відсотків. момент прозріння - рідні люди теж люблять боляче.

нажаль ти тепер мене підставляєш систематично. так - всередині чорнота - я це бачу. я бачу маску, яку ти надягаєш, спілкуючись з "новими подругами". вони щасливі у своєму незнанні. вони не знають хто під нею. чому вистачає усмішок і терпіння для чужих людей і бракне для рідних. чому фірмове шмаття стало дорожчим за людські почуття?

твоя душа загубилась в десь бутіку карло пазоліні. поміж дорогим взуттям і сумками. ти її продала. не знаю чи гроші правлять світом, але вони підкорили тебе.

брешеш майже щодня. набридло. набридло, що постійно зникають речі. набрид егоїзм. відчуженість. свинюшник в якому перемішались всі твої пазоліні, мекси і нафнафи. мені вони наф не потрібні. колись я була щасливіша доношуючи твій турецький светр.

стали чужими. а ти все зводиш нові мури. навіщо заробляючи тисячі закопувати мене в борги? мене дістав матеріальний світ.

мені важко жити з тобою під одним дахом. я через тебе не можу заснути і пишу цей дурнуватий пост, надіючись, щ о мені від цього стане легше. навряд. мені болить голова. 2 раз у житті. від думок. важко.

але найгірше те, що я ще намагаюсь шось виправити. допомагаю коли просиш. страраюсь принести шось і для тебе. а ти так швидко про це забуваєш. або і зовсім не помічаєш.

через що так? ревність до молодшої сестри за увагу батьків? ти сама мене випросила. заздрість? це природа. через що така скупість, коли повно всього? звідки бажання заникати щось чуже і небажання ділитись своїм? звідки черствість?

разом ми не зможемо вжитись? ти хочеш в київ? зітхаю з полегшенням - в надії що так і буде. і хай в тебе там буде ще краща кар'єра. ще більша зарплпта і шафа з одягом. там ти не будеш мене отруювати. бо через теб я не вірю людям. я боюсь розкритись, бо знаю - близькі люди дуже боляче б'ють. ти в цьому плані маєш чорний пояс. під колір твоєї душі

 

 


Открыть | нашребло 27
Назад | Вперед



хелп

якщо в когось є електронка "Наркотичних рослин Східної Європи" Дереша - пліз киньте ссилочку в лічку


Интересы

Содержание страницы

Календарь
Сентябрь
ПнВтСрЧтПтСбВск
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Мои фотоальбомы

Метки

ОБОЗ.ua